«Чернівці – на півдорозі між Києвом і Бухарестом, Краковом і Одесою – було негласною столицею Європи, де тротуари підмітали букетами троянд, а книгарень було більше, ніж пекарень» (Георг Гайнцен)

Чернівці є історичним центром Буковини. Це багатонаціональне місто, в якому уживаються українці, росіяни, румуни та їх культури. Місто живе, молодіжне, наповнене легендами й розповідями. Це чудове місце для прогулянок і естетичної насолоди.

Де варто побувати в Чернівцях і що точно треба побачити?

Чернівецький національний університет ім. Федьковича

Головна визначна пам'ятка міста – Чернівецький національний університет або, як його ще називають, «український Гоґвортс». Він був побудований у 1875 році чеським архітектором Йозефом Главкою.

Будівництво університету йшло довгих 18 років, тому що до нього підійшли дуже ретельно. Ходять легенди, що кожна цеглина, з якої викладений головний корпус, виготовлялася на спеціально побудованому для цієї справи цегельному заводі. Раніше в головному корпусі університету перебувала Резиденція митрополитів Буковини й Далмації. А у 2011 році він був включений в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В університеті навчаються 16 000 студентів.

Цікаво: головний корпус університету носить порядковий п'ятий номер. Решта корпусів розкидані по всьому місту.

Біля університету знаходяться насипні стежки, але центральною з них ходити можна тільки двічі на рік: 1 вересня і на випускний.

На території університету знаходиться чинна церква Трьох святителів, яка теж виконує освітню функцію: тут вчаться на священників.

А якщо обігнути корпус і зайти за нього, потрапимо в парк, у якому полюбляють відпочивати студенти під час перерв і вільних вікон.

У місті є два основних парки: парк Шевченка – центральний, і найбільший – Жовтневий.

Будинки-близнюки

Дзеркальні будинки, згідно з легендою, якийсь житель міста побудував для своїх синів близнят. Але насправді це зовсім не дві однакові будови, це одна будівля, що має П-подібну форму. Зараз будинки-близнюки є житловим домом.

Міська ратуша

Прямо біля цих будівель знаходиться міська ратуша. Цікаво, що кожен день, о 12 годині, на балкон ратуші виходить трубач, який грає знамениту буковинську пісню «Марічка».

Пам'ятник «Трояндам, якими підмітали тротуари Чернівців»

В основу цього пам'ятника лягли слова німецького журналіста Георга Гайнцена:

«Чернівці – на півдорозі між Києвом і Бухарестом, Краковом і Одесою – було негласною столицею Європи, де тротуари підмітали букетами троянд, а книгарень було більше, ніж пекарень».

Римо-католицький костел Воздвиження Всечесного Хреста

Трохи спустившись від Ратуші потрапляємо до римо-католицького костелу Воздвиження Всечесного Хреста. На лівій стороні фасаду будівлі знаходиться сонячний годинник, який показує час з точністю до хвилини.

Будинок-корабель

Поряд знаходиться Будинок-корабель, ще одна визначна пам'ятка Чернівців. За місцевою легендою, колись були два брати, які дуже хотіли бути моряками. Один все-таки ним став, а другого брата спіткала інша доля – він став банкіром. Коли брати, які так і не завели сімей і не мали дітей, вийшли на пенсію, вони вирішили побудувати для себе будинок-корабель і жити там разом. Щоранку дідусі виходили на зарядку, а у свята одягали парадну форму і ставали до штурвалів.

Пам'ятний знак «600 років Чернівцям»

Буквально через дорогу знаходиться пам'ятний знак авторства самого Зураба Церетелі, встановлений до 600-річчя міста. На ньому написано вісьма мовами: «Моєму рідному місту».

Цікаво: На вулицях Чернівців біля пам'яток є кам'яні таблички, на яких зображені їжачки з QR-кодами. Кожен охочий може просканувати їх і дізнатися, біля якого з пам'ятних місць він знаходиться.

Площа Пресвятої Марії

В австрійський період площа була безіменною, але виділялася різноманітними «турецькими» назвами. Це місце нагадує містянам про роки окупації Буковини турками. Це одна з трьох найстаріших площ міста.

Колодязь, який знаходиться на цій площі, колись був у використанні. Його вирили, щоб забезпечити місто питною водою. За легендою, турецький паша закохався в місцеву дівчину, але та не поділяла його почуттів. Весь в люті, він заборонив містянам набирати воду з колодязя, а коли побачив, що його кохана прийшла набрати води, хотів вкрасти її. Але дівчина побажала краще стрибнути в колодязь, ніж жити в неволі.

Миколаївський собор

Миколаївський собор безсумнівно надає Чернівцям шарм, якийсь елемент загадковості. Містяни жартома називають цей храм «п'яною церквою» через перекручені колони веж.

За легендою, цей собор дуже довго не могли добудувати з різних причин, постійно щось не вдавалося. І ось якось старшому бригадиру приснився сон, що будівлі потрібно принести в жертву першу жінку, яка увійде в собор. І цією жінкою виявилася дружина того самого бригадира, яка принесла йому поїсти. І, за легендою, ці купала символізують муки, яких зазнала жінка при своїй смерті.

Вірменська церква

Церква була побудована Йозефом Главкою, тим самим, авторству якого належить Чернівецький університет. Сьогодні в цій церкві знаходиться органний зал обласної філармонії. Причому орган цей, за чутками, кращий в Європі.

Вулиця Ольги Кобилянської

У Чернівцях є прекрасна пішохідна вулиця Ольги Кобилянської, яка чимось нагадує Львів, чимось Мукачево, але у своєму роді вона така єдина. Вулиця знаменита тим, що, за легендою, її підмітали букетами троянд і не пускали відвідувачів в брудному взутті. Тут є пам'ятник тим самим двірникам, які підмітають вулицю трояндами. Вулиця досить затишна, мила і приємна для прогулянок.

Тут же, на Кобилянської, ви можете знайти на бордюрах назву міста на різних мовах.

Прогулючись вулицею, не забуваємо піднімати очі на фасади будівель, вони надзвичайно цікаві.

Кафедральний собор Святого духа

Кафедральний собор Святого духа – найголовніший і найбільший собор в Чернівцях. Знаходиться на Соборній площі – між вулицями Кобилянської й Головною. Відомий тим, що довгий час його фасад мав яскраво-рожевий колір, за що його прозвали «церквою Барбі».
Римо-католицький костел Найсвятішого Серця Ісуса

У Чернівцях дуже багато соборів, храмів, церков, костелів, монастирів. Деякі з них в ідеальному стані, деякі – в хорошому, інші реставруються. Але є ще римо-католицький костел Найсвятішого Серця Ісуса, який знаходиться в аварійному стані. Вже досить тривалий час він не приймає парафіян. На паркані висить табличка із зображенням церкви в тому вигляді, в якому вона повинна бути, і також є напис: «... нам потрібна ваша допомога».

Існує версія, що за реставрацію цього храму повинні були взятися поляки, але поки його стан не змінився.


У Чернівцях прекрасно буквально все – дороги, будівлі, пам'ятки. Тут місто живе. Тут хочеться ходити, гуляти, розглядати. Та що там – тут хочеться жити! І нехай багатьма Чернівці не розглядаються з туристичної точки зору, нехай сюди не їдуть натовпи туристів, щоб подивитися на місто, але ми то з вами знаємо, як багато вони втрачають.