Віталій Махновець
Advisor

мандрівник, письменник

Оновлено:

Уявіть собі країну, в якій жінок засуджених у відьомстві не спалюють на кострищі, а скидають в прірву з 300-метрових скель, бо вогонь тут розводити нізчого. Країну, в якій немає лісів і житло доводиться будувати з колод, які прибило до берегів океанічними течіями. Країну, в якій кожен чоловік має раз в рік принести міському голові воронячий дзьоб в якості податку або його оштрафують. Країну, в якій усміхнені 10-річні діти разом з дорослими ріжуть китів на місцевих пляжах.

Хоч більшість, але не всі, з цих практик уже відійшли в минуле, на Фарерах досі багато колориту. Життя тут традиційно було сповнене складнощів. Саме ці складнощі задали тон традиціям, звичаям і повсякденним практикам, яких на Фарерах дотримуються і сьогодні.

Я попросив своїх читачів в інстаграмі назвати асоціації з Фарерськими островами. Найпопулярнішими відповідями були такі: привабливі пейзажі, вівці, пафіни, дешеві польоти на вертольоті.

Коли я вперше прилетів на Фарери в червні 201, я знав про ці острови ненабагато більше. Але тепер, після того, як я уздовж і впоперек прочесав 9 з 18 Фарерських островів і завів знайомства на кожному з них, а також перечитав усю можливу літературу про цей маловідомий атлантичний архіпелаг,  я можу розповісти вам трохи більше.

img img

Фарери – це не тільки вівці, пафіни і дешеві польоти на вертольоті. Фарери – це ще 12-річні діти на касах супермаркетів, це жорстокий забій дельфінів, це заправка будинків дизелем прямо з бензовозу, це овечі голови на прилавках супермаркетів, це повна відсутність комарів. Фарери – це один зі світових лідерів з вирощування лосося. Проте в місцевих продуктових магазинах легше знайти мариновану картоплю ніж свіжий лосось, бо майже увесь лосось йде на експорт. Рибний промисел для фарерської економіки настільки важливий, що саме рибні хвости, а не видатних діячів, зображають на місцевій валюті. Фарери – це країна сповнена несподіванок.

Тому, мостіться зручніше. Це буде довга і незвичайна розповідь про Фарерські острови. І не лякайтесь шаблонних підзаголовків далі по тексту. Під ними купа цікавої інфи.

ДЕ ЗНАХОДЯТЬСЯ ФАРЕРИ І ЯК ТУДИ ДОБРАТИСЯ?

Якщо тобі не вдається знайти на карті Фарерські острови, то не варто поспішати звинувачувати свого шкільного вчителя географії. З площею 1,400 км2, Фарери рівно в 20 разів менші за Київську чи будь-яку іншу область в Україні. Тому немає нічого дивного, що Фарери просто відсутні на багатьох картах і глобусах.

Серед моїх знайомих є зо два десятки таких, хто вважає, що Фарерські острови належать Португалії. І, відповідно, вони шукають Фарери десь поруч з португальськими Азорами чи Мадейрою посеред Атлантики на півшляху до Америки. Насправді ж, Фарери – це автономна територія в складі Данії. І знаходяться вони, якщо висловлюватись простою мовою, посеред Атлантики трохи вище Великобританії, трохи правіше від Ісландії, і трохи лівіше від Норвегії.

Ще декілька десятків років тому, до приходу комерційної авіації, добратись на Фарери з Данії можна було лише на кораблі за три дні. Такий вояж, потрібно зауважити, був нелегким. Адже води біля фарерських берегів часто неспокійні. Раніше страхування для данських моряків, які збирались рибалити в фарерських водах, коштувало в 5 разів дорожче ніж для тих, які рибалили в прибережних данських водах.

img

Якщо серед вас, друзі, є романтики або охочі привезти на Фарери своє авто, можна скористатись поромом. Але не забувайте про надійне страхування, 600-900€ за 1 пасажира і авто в дві сторони, ну і таблетки від морської хвороби, звісно.

Значно швидше і дешевше буде купити квиток на літак. Сьогодні на Фарери літає дві авіакомпанії: фарерська Atlantic Airways та скандинавська SAS. Найбільше рейсів з Копенгагена, але також є рейси з окремих норвезьких міст, ісландського Рейк’явіка, французького Парижа і шотландського Единбургу.

Для українців, вочевидь, найоптимальніший варіант – Копенгаген. Середня вартість квитків Київ-Копенгаген-Київ або Львів-Копенгаген-Львів – близько 70-150€ з людини, залежно від того, коли купуєш квиток. А от ціна на переліт Копенгаген-Фарери-Копенгаген майже не залежить від дати покупки, і навіть за місяць до вильоту квитки коштуватимуть тобі 150-250€ в дві сторони з зареєстрованим багажем.

Інтерес до Фарер серед українців суттєво підвищився в останні роки, а особливо в 2019. Більшість учасників моїх минулорічних фарерських команд дізнались про Фарери або з випуску «Орел и Решка» або з випуску Птушкіна. Якщо відверто, то і один і інший випуск і близько не показує всю красу Фарерських островів. Як Птушкін так і оператори «Орел и Решка» проігнорували купу вражаючих локацій. Тим не менше, така ненавмисна рекламна кампанія для Фарерських островів спрацювала і українці ринули.

Дозвольте зробити один короткий ліричний відступ. Влітку 2018 я переправлявся поромом з Естонії в Фінляндію. Він був заповнений українцями, які їхали або на заготівлю ягід або на інші роботи в Фінляндії. Одна п’яна фінка запитала в мене: «Чому так багато українців їде в Фінляндію? У вас там зібрання якесь чи що?» Так от, в 2019 зібрання українців було на Фарерах. Лише зі мною ці острови відвідали 50 осіб.

img

Якби не епідемія коронавірусу, то в 2020 на Фарери приїхало б ще більше мандрівників ніж в попередньому році. І хоч маленький фарерський аеропорт з однією злітною смугою здатен приймати більше літаків ніж він приймає зараз, готелів і будинків на Airbnb на всіх бажаючих не вистачить. Фарери – крихітні острови. Тому, займатись бронюваннями авіа-перельоту, житла і транспорту краще заздалегідь.

ПОРОМИ, ВЕРТОЛЬОТИ І АВТОМОБІЛІ: ДЕЯКІ СЕКРЕТИКИ, ЩОБ ОПТИМІЗУВАТИ СВІЙ ЧАС НА ФАРЕРАХ

Щоб побачити усі найкрутіші місця на Фарерах і навіть більше тобі буде достатньо 6-8 днів.

Одним з найцікавіших способів пересування по Фарерах є польоти на вертольоті. Справа в тому, що такі польоти коштують відносно недорого – від 15 до 60€, залежно від відстані. Місцевий уряд дотує вертольотне сполучення, щоб жителі ізольованих островів могли швидко і недорого добратись у столицю Фарерських островів, місто Торсгавн, у випадку необхідності. Туристи теж можуть купити квиток на вертоліт по пільговій ціні на сайті.

Але тут є деякі тонкощі. Польоти виконуються лише раз на декілька днів. Бронювання на вертоліт відкривається рівно за тиждень до польоту опівніч за фарерським часом, тобто о 2 ночі за українським часом. І тобі реально варто прокинутись посеред ночі, щоб забронювати політ на вертольоті, бо посадкових місць всього 12, а бажаючих значно більше. Цілком ймовірно, що вранці наступного дня вільних місць уже не буде. Також важливо розуміти, що в один день на вертольоті дозволяється перелетіти лише в одну сторону, попри те, що зворотній рейс в той ж день передбачений. А так як назад вертоліт буде наступного разу летіти через декілька днів, то краще розглядати варіант повернення іншим видом транспорту.

img

З мого власного досвіду, найкраще бронювати політ на вертольоті між тими містами, де є автобусне сполучення, як то між Клаксвіком і Торсгавном. В такому випадку буде простіше подбати про логістичні питання. В одну сторону летимо на вертольоті, а назад повертаємось на автобусі.

Найбільші Фарерські острови сполучені між собою мостами або підводними тунелями. Проїзд через тунелі платний. Можна платити окремо за кожен проїзд, але найвигідніше придбати право на безлімітну кількість проїздів. Можна зробити це прямо в офісі контори, де ти братимеш авто на прокат.

img

Але є декілька дрібніших островів, які не з’єднані з рештою ні підводними тунелями, ні мостами. Сюди найкраще добиратись на поромах. Але тут, увага, щоб зберегти свої кошти та нерви, потрібно знати деякі тонкощі стосовно добирання на різні острови.

Наприклад, щоб добратись на найпопулярніший серед мандрівників острів, Мічінес, потрібно бронювати місця на кораблику он-лайн на сайті http://mykines.fo заздалегідь. Чим більша ваша компанія, тим раніше рекомендується бронювати місця на кораблику. Він вміщує менше сотні людей. Щодня в кожну сторону виконують по 2 рейси. Ціна питання – 30€ з людини в дві сторони.

Якщо є попит, то виконують ще один додатковий рейс, але він уже втричі дорожчий. Опцій для ночівлі на Мічінесі небагато, та й не варто там лишатись, якщо в тебе на Фарерах лише 6-8 днів. Острів невеликий і цілком реально обійти його наймальовничіші куточки за пів дня. Тому, оптимальний варіант такий: відправляємось з Сорвагура о 10:20 ранку і повертаємось назад в 17:05. В дорозі проведемо по 40 хвилин в кожну сторону.

img

Організувати добирання на острів Калсой значно простіше. Все, що для цього потрібно – бажання простояти 1-2 годинки в черзі. На відміну від Мічінеса, пором на Калсой заздалегідь не бронюється. Тут діє правило: хто перший зайняв місце в черзі – той і забронював місце на поромі. Тому, заходимо на сайт компанії, що займається поромними переправами, уважно дивимось на розклад поромів для літнього сезону (з 1.05 по 31.08), підбираємо оптимальний час відправлення, і за 1-2 годинки до відправлення приїжджаємо в порт Клаксвіка. Інакше дуже серйозні шанси не поміститись на пором і змарнувати декілька годин. Порт легко знайти в навігаторі – достатньо лиш вбити слово Ferjulega. Оплата теж на місці, готівкою в кронах або банківською карткою.

Проблема в тому, що поромчики на Калсой дуже невеликі. І хоч місцеві поромники запаковують автомобілі дуже щільно, поміщається не більше ніж 25-30 авто. Важливо також не забувати вчасно займати місце в черзі на зворотній рейс порому. Інакше доведеться заночувати на острові.

img img

Ще один пором, на який я дуже рекомендую потрапити, але на який не потрібно бронювати місце заздалегідь і на який немає ризику не поміститись, відвезе тебе на найпівденніший острів архіпелагу – Сувурой. Це великий пором, який, крім декількох десятків фур, поміщає 200 легкових автомобілів. Відправлення з порту Smyril Line Ferry Terminal в Торсгавні. Важливо не переплутати з поромним терміналом в іншому кінці міста.

Якщо ти відчуваєш втому від життя в великому місті і хочеш залишитись на Сувурої назавжди, у мене для тебе хороша новина – за пором на Сувурой потрібно платити тільки на зворотному шляху. Уже на виїзді з порому ходить контролер і збирає чеки про оплату. Тому, щоб не створювати корки всередині вантажного відділу порому, потрібно знайти касу для оплати двома поверхами вище заздалегідь.

Загалом, на Фарерах гарно розвинута поромна система і, якщо ви орендуєте своє авто, то у вас не виникне проблем, щоб об’їздити усі найцікавіші локації на архіпелазі.

Пересуватись на автобусі по Фарерах не зручно, бо, крім своєї дорожнечі, вони ходять рідко і не всюди. Автостоп працює непогано. Я і сам декілька разів підвозив європейських хічхайкерів на Фарерах. Але я також, бувало, їхав Фарерами по півгодини без будь-якого попутного чи зустрічного трафіку. Зараз скажу очевидне, але ні автобус, ні автостоп не дадуть тобі необхідної мобільності, особливо якщо на всю мандрівку у тебе виділено лише тиждень.

БЕЗ АВТОМОБІЛЯ НА ФАРЕРАХ БУДЕ НЕЛЕГКО

Орендувати авто на Фарерах – задоволення не з дешевих. Ціни на прокатне авто рідко опускаються нижче 100€ за день. Плюс страхування. І тут, дуже тебе прошу, не треба економити. Але про це пізніше.

Щоб спробувати хоч трохи скоротити витрати на оренду авто на Фарерах, у мене є три поради. Перша моя порада дуже банальна: знайди собі 3-4 друзів або попутників, які розділять витрати на оренду.

Друга моя порада уже цікавіша: за 7 кілометрів від аеропорту в селі Мідвагур є прокатна контора Faris Car Rental. В високий сезон з травня по вересень у них ціни теж стартують від 100€ за авто за день. Але з цими хлопцями можна трохи поторгуватися, на відміну від багатьох інших. А якщо скажеш, що знаєш Віталіка з України, то вони можливо зроблять додаткову знижку в 10€ на авто за кожен день оренди.  Я орендував у них 10 автомобілів для моїх групових поїздок на Фарери минулого року і налагодив з ними  дружні стосунки.

Ще один крутий додатковий бонус від Faris Car Rental – хлопці зустрінуть тебе в аеропорті на початку подорожі і потім відвезуть назад після її закінчення. А, і депозит за авто в розмірі 300€ можна залишити готівкою, щоб потім не чекати довгі тижні поки його повернуть на картку.

img

Крім Faris Car Rental, я з особистого досвіду знаю про існування ще таких прокатних контор на Фарерах: JustDrive, RentYourCar, і 62оN прямісінько біля аеропорту. Потрібно розуміти, що всі ці компанії локальні і у кожної в наявності дуже маленький автопарк. Бронювати авто потрібно заздалегідь.

Класний бонус, який стосується більшості прокатних контор на Фарерах – це те, що вони найчастіше здають в оренду свіженькі автомобілі з пробігом менше 20,000 кілометрів. Але якщо ти чхати хотів на показники одометра, тоді моя третя порада саме для тебе. Отож, на прокатній станції Bilrokt в Торсгавні здаються трохи старіші вживані автомобілі, які, проте, в хорошому технічному стані і коштують на 20-30€ за день дешевше ніж найбюджетніші автомобілі в інших прокатних станціях.

А тепер до найголовнішого. Неважливо, яку прокатну контору ти обереш, не варто намагатись заощадити на страхуванні. В різних прокатників воно коштує по різному, але найкраще брати повне страхування. Трафік на Фарерах дуже спокійний і потрапити в дорожню автопригоду ще потрібно зуміти. Але, з іншої сторони, вляпатись можна дещо інакше. Я бачив, як на поромі японці поцілували в «сраку» новесенький Volkswagen або як з-під коліс зустрічної фури вискочив камінь і розколов лобове скло авто перед нами.

img img

Або давай підійдемо до питання страхування трохи по-іншому. Як думаєш, скільки коштує заклеїти пробити колесо на Фарерах опів на п’яту вечора? 75€, друзі. Не знаю за скільки ви зазвичай клеїте покришки в своїх містах, але я на Волині ще в минулому році клеїв пробиту шину за 50 гривень. Інтелігентний фарерський механік можливо і хотів би взяти з нас 50€ по стандартному тарифу, але його робочий день закінчився пів години тому і він накинув ще 25€ зверху, бо ми його потурбували в позаробочий час.

А ще він явно тримав зло на всіх українців, бо, як він сам зізнався, Україна за декілька місяців до того порвала Фарери в гандболі з рахунком 30:18. Він проінспектував нашу покришку, поставив їй діагноз «смерть», і запропонував купити нову за небагато-немало 2,000 фарерських крон або 265€. Вибору не було. Повного страхування теж. Я відраховував купюри з риб’ячими хвостами замість видатних національних діячів на фронтальній стороні банкноти – саме так виглядають фарерські крони – і тихо проклинав українську гандбольну збірну, що не змогли розірвати своїх фарерських опонентів з ще більшим відривом.

Є у мене ще одна історія, пов’язана з автопригодами на орендованому транспорті на Фарерах. Вона ще сумніша за попередню. Тому, щоб не травмувати себе ж цими болючими спогадами, розкажу їй в менших деталях. Учасник моєї команди виїжджав з подвір’я і трохи пожмакав бетонну бордюру бампером. Крім бампера не постраждало більше нічого. Але, так як водію не було 21 року, то навіть базове страхування, що за нормальних обставин мало б обмежити нашу відповідальність за авто трьома сотнями депозитних євро, на наш випадок не розповсюджувалось. Тому, хлопці з прокату на хвильку забули про мою з ними дружбу і «вздрюкали» мене по повній. За ремонт бампера ми заплатили 1,200€.

Мораль цих сумних історій проста – якщо економити, то тільки не на повному страхуванні для прокатного авто. Переконайся, що тобі, водій, є 21 рік і бери повне страхування.

ЧИМ ПРИВАБЛЮЮТЬ ФАРЕРИ?

Кожен українець, який хотів потрапити на Фарери до 2019-ого року, повинен був отримати так-звану «острівну» данську візу. Біометричного паспорту, шенгенської візи або навіть данської шенгенської візи було недостатньо. Але, хвала візовій лібералізації, в 2019-ому правила змінились. Тепер достатньо біометричного паспорта, щоб законно потрапити на Фарери.

По факту ж, ні в Данії перед вильотом, ні на Фарерах по прильоті, твій паспорт ніхто не перевіряє. В фарерському аеропорті взагалі нема паспортного контролю. Вийшов з літака, забрав свою валізку, і вперед до пригод. Тобто, можна, на власний страх і ризик, прилетіти і без біометричного паспорта. Знаю людей, які так робили. Але, самі розумієте, краще дотримуватись формальностей.

Але давайте будемо відвертими, на Фарери хочуть потрапити не тільки через те, що туди більше не потрібно відкривати візу. В Білорусію віза теж не потрібна, але, без образ, браття білоруси, туди українці з туристичною метою їздять нечасто. Фарери, вочевидь, можуть запропонувати нам ще дещо.

Як і сусідня Ісландія, Фарерські острови вулканічного походження. Крім наукових даних, про це також свідчать чорні пляжі. Але, на відміну від тієї ж Ісландії, на Фарерах нема ні активних, ні сплячих вулканів. Нема цих інопланетних вулканічних пейзажів. Так само, Фарери точно програють Ісландії, якщо порівнювати їхні водоспади. І хоч деякі коментатори називають Фарери «землею 10,000 водоспадів», їх тут значно менше і майже всі швидше нагадують маленькі потічки ніж водоспади. Хоча декілька крутих водоспадів на Фарерах таки є.

img img

Звісно, на Фарери їдуть заради фантастичних природних ландшафтів. Як, наприклад, щодо озера, яке зависло над прірвою? Такого більше ніде не побачиш. Навіть в Ісландії.

Сюди також їдуть на так-звані «bird-watching tours» або, по-простому, повитріщатися на пташечок. Адже, крім 300,000 пар пафінів на Мічінесі, на Фарерах гніздиться ще купа інших птахів.

img

Але, якщо вірити учасникам моїх минулорічних команд, то переважно на Фарери їдуть задля спокою, єднання з природою, пошуку душевної гармонії. І тут Фарери легесенько виграють двобій з Ісландією. В найлюдяніших локаціях, не враховуючи острова Мічінес, ми рідко зустрічали більше 10 людей. А дуже часто було навпаки – ми годинами йшли в якусь маловідому локацію і не зустрічали зовсім нікого. На скелях Асмундарстаккур на одному кінці острова Суворой чи на маяку Акраберг на його іншому кінці я за три відвідування не зустрічав взагалі більше нікого.

img

Починаючи з 2018, Фарери стають все більш популярними. Але, все рівно, мандрівників в минулому році там було небагато. Ми навіть одного разу з групою проходили повз аеропорт в обідню пору, зайшли всередину, а там не було взагалі нікого. Тобто, працівники аеропорту приходять лише в окремі години під конкретні рейси.

Місцевих на Фарерах теж небагато. Тут мешкає 50,000 людей. В іншій данській територій, Гренландії, мешкає 56,000 людей. Але Гренландія в 1,547 разів більша за площею. Ну що ж, все пізнається в порівнянні. Порівняно з Гренландією, Фарери – дуже щільно заселена територія. Порівняно з тим місцем, де живеш ти, Фарери швидше за все не дуже щільно заселені.

Підкріплює відчуття свободи на Фарерах також той факт, що жителі архіпелагу – люди дуже скромні, можна навіть сказати сором’язливі. Вони рідко з’являються на вулиці без причини. Рідко намагаються встановити з тобою контакт і дуже часто уникають тебе взагалі. І це не погано. На Фарерах є лише ти і незіпсована природа. І все.

ЩОБ ПОТРАПИТИ НА РОЗРЕКЛАМОВАНІ ЛОКАЦІЇ ДОВЕДЕТЬСЯ ЗАПЛАТИТИ

Жителі Фарер настільки не люблять спілкування з незнайомцями і чужинцями, що навіть на входах в платні локації замість живих контролерів ставлять скриньки для прийому платежів. На табло поруч написані ціни і тобі потрібно покласти відповідну суму готівкою в скриньку. В скриньці на вході в будинок сім’ї Патурсунів в селі Kirkjubour, найстаріший дерев’яний будинок в Європі, було стільки грошей, що вони аж тирчали з отвору, але ніхто з відвідувачів і не думав їх привласнити.

img img

Однозначно, така система оплати платних входів говорить і про високий рівень розвитку суспільства на Фарерах. Тут багато чого працює на довірі. Самі фарерці часто не закривають свої будинки на ключ. Вочевидь, вони також розуміють, що серед мандрівників неадекватів мало і відверта гопота в такі подорожі не їздить. Тому цілком логічно, що вони не марнують свій час на контроль.

Хоча, на деяких платних фарерських локаціях, як то на озері Сорвагсватн, контролери таки сидять. Квиток коштує біля 30€. У вартість входить право перебування на території і гарячий напій на вибір. Місцина там, до слова, просто фантастична і зажлобити 30€ на неї не варто. Таке питання навіть не повинно в тебе виникати.

img img

І якщо тобі здається, що типу «халявний чай» на Сорвагсватні – це лише квола спроба виправдати жлобство місцевих підприємців, то як ти назвеш 80€ за вхід на скелю Дрангарнір? Ба більше, на Дрангарнір можна потрапити лише в супроводі місцевого гіда тричі в тиждень. Крім тебе, у групі буде ще 30-40 людей і толку від того гіда буде дуже мало. Ні інформації ніякої цікавої він тобі не розкаже, ні про безпеку твою не подбає. Потреби в місцевому гіді немає, але такі тут правила.

Іти на Дрангарнір чи ні – це ваше особисте рішення, яке залежить не в останню чергу від розміру вашого гаманця. Я був там лише один раз і то безкоштовно, бо вдалось домовитись з місцевим гідом. Але 80€ воно не коштує, на мій розсуд.

Насправді, на Дрангарнір можна повитріщатись зблизька зовсім безкоштовно, при умові, що ти забронював пором на Мічінес. Справа в тому, що пором проходить в 20-30 метрах від Дрангарніру на зворотному шляху. Тож можна роздивитись його у всій красі.

Відсутність якоїсь стандартної процедури збору платежів за входи на топові локації Фарерських островів пояснюється тим, що на островах нема національних парків чи просто територій у державній власності. Майже усі туристичні локації знаходяться у приватній власності і кожен землевласник встановлює свої ціни і правила. Тобто, виходить ось що: хоч Фарери – номінально нордична країна, але, на відміну від інших нордичних країн, тут не шанують право громадян на вільний доступ до незаселених територій і їх ресурсів.

В Норвегії чи Ісландії, наприклад, як місцеві так і туристи можуть законно і безкоштовно ставити намети будь-де, аби тільки не дуже близько до приватних будинків. А в Швеції і Фінляндії іноземці можуть законно збирати ягоди і гриби в лісі і потім продавати їх без сплати податків. На Фарерах таких традицій немає.

img img

Цікаво, що до 2019 року на Фарерах не було платних локацій. Тобто у всі найпопулярніші туристичні точки можна було потрапити безкоштовно. Але в 2019 все почало змінюватись, і, до того ж, дуже динамічно.

Тільки уяви: на початку липня 2019 я зі своєю групою спокійно прогулювалися по долині біля села Саксун і ніхто нам нічого не казав. Коли через 2 тижні я там прогулювався уже з наступною групою, ми звернули увагу, що місцевий фермер будував якусь конструкцію, що віддалено нагадувала паркан. А уже в серпні мій колега з групою не зміг безкоштовно потрапити на цю локацію, бо її обнесли парканом і поставили турнікет.

img img

Безкоштовних локацій на Фарерах лишається все менше, особливо, якщо мова йде про ті топові місця, які кожен з нас частенько бачить в соціальних мережах. Серед таких варто назвати водоспад Мулафоссур поруч з селом Гасадалур і маяк Каллур на острові Калсой.

Окрім цих уже добре розкручених локацій, є ще чимало менш відомих, але теж дуже крутих. Я не називатиму тут усі. Але декілька хочу виділити. Отож, дуже рекомендую їхати на острів Сувурой і там іти дивитись на маяк Акраберг, скелі Асмундарстаккур і підвісний дерев’яний місток поруч з ними. Місток висить над прірвою біля 400 метрів. Там потрібно бути дуже обережним.

Фантастичне місце. Ми туди їздили тричі тричі, але кожного разу скелі були затягнуті хмарами і не вистачало видимості, щоб насолодитись пейзажами сповна. Тому, прикріплюю те, що вже маю.

img img

Хороша новина для тих, хто не дуже любить походи в горах: на Фарерах у вас не повинно виникнути складнощів, бо гір як таких тут нема взагалі. Знаєте, як зветься найвища точка в континентальній Данії? Himmelbjerget, або, в перекладі на українську, «Небесна гора». Висота цієї «Небесної гори» цілих 147 метрів. На Фарерах гори трохи вищі, можна навіть сказати «небесніші». З найвищої серед них, гори Слаттаратіндур (880 метрів), кажуть, можна навіть розгледіти ісландський льодовик Ватнайокутль за 550 кілометрів. Чи то видимість була погана, чи то льодовик трохи підтанув, чи то можливо неправда все це, але я за три підйоми на вершину Ісландію так і не побачив.

Тому, замість того, щоб дряпатись на Слаттаратіндур, рекомендую краще піднятись на третю найвищу вершину Фарер – гору Віллінгадалсфьйол на острові Війой. Пейзажі, на мій розсуд, значно крутіші.

img

Загалом, Фарери чудові. І ні в якому разі, я не хочу цими розмовами про безсовісні плати за входи на круті локації відмовити тебе від поїздки на ці острови. Навпаки, моє завдання – звабити тебе. Якщо не на поїздку в складі моєї команди, то на самостійну поїздку.

Якщо ти таки наважишся на поїздку на Фарери, закликаю бути чесним перед собою і уважною ставитись до усіх цих нюансів стосовно відвідувань платних місць. Якщо заборонено йти без місцевого гіда – краще замовити тур з гідом. Якщо потрібно покласти плату за вхід в скриньку біля воріт – краще покласти. Якщо нема плати за вхід, але є табличка «Please keep off the grass» чи якась інша подібна – краще не проходити взагалі.

Наголошу ще раз, фарерці – персонажі дуже сором’язливі. Вони не готові до масового туризму. Він не дуже їм потрібен. Тому, такі високі ціни на вхід в окремі локації – це не настільки бажання  заробити, як бажання мінімізувати кількість відвідувачів на своїх галявинах. Вочевидь, фарерці дуже люблять свою траву. Нам того не зрозуміти.

І під кінець, є на Фарерах одне місце, де живе один фермер. Дуже цікавий екземпляр фермера, якщо точніше. Живе в селі Саксун. Я мав необачність зайти на його приватну власність. З однієї сторони, на траві дійсно стояла табличка «Please keep off the grass». З іншої сторони, там не було вказівників про приватну власність чи якогось паркану. Ще й церва стояла посеред пасовиська. Моя логіка дала збій. Але збої в логічному мисленні, як і незнання місцевих правил, не звільняють від відповідальності. Вже за хвилину до нас під’їхав місцевий фермер років 35 і почав кричати «It’s not a fucking Disneyland». Він вимагав штраф 120€, але не отримав нічого. Та більше я з наступними групами по тій траві дійсно не топтались. І тобі не раджу. Фермер трохи знервований – наступного разу може і вистрілити.

ЖИТЛО І ХАРЧУВАННЯ: СКІЛЬКИ ЩЕ ГРОШЕЙ ДОДАТКОВО БРАТИ НА ФАРЕРИ?

З авіаперельотом, орендою транспорту, входами на платні локації розібрались. З основних витрат лишається житло і харчування.

До речі, про житло. Оптимальний варіант для тих, хто подорожує групками 4-8 людей – знімати будинок на Airbnb. Так вдасться трохи зекономити. Ціни за номер в готелі стартують від 100€ за найскромніший двомісний номер за ніч. Їх ще й на островах небагато. Тобто, бронювати потрібно заздалегідь. А от будинки на Airbnb можна знімати за тих ж 100-150€ за добу. Тільки таку суму вже можна ділити на 4-8 людей, залежно від того скільки саме вас в команді і який саме будинок ви знайшли.

Точно так само як і з платними природніми локаціями, ціноутверення на оренду приватних будинків на Фарерах не підпорядковується ніяким законам логіки. Два схожі будиночки з однаковою кількістю спальних місць, однаковою кількістю санвузлів і схожими полотнами на стінах можуть коштувати від 100€ до 450€ за ніч. Усе залежить від доброї волі, або, навпаки, нахабства власника будинку. За будиночок на фото ми, наприклад, платили біля 350€ за ніч.

Загалом ж, усі фарерські будинки, які ми знімали минулого літа, були дуже симпатичні і ще більш автентичні. Стара народна музика на таких ж стареньких радіоприймачах, колекції фарерських книг і платівок у вантажних шафах, сімейні фото на стінах, куртки з шерсті вівцебика в підвалі – ці і більше подібних елементів побуту і декору можна було знайти в кожному орендованому будиночку.

img img

Ще одна беззаперечна перевага приватного будиночка над готелями – власна кухня. На Фарерах вона дуже знадобиться, бо харчування в місцевих ресторанах може збільшити твій бюджет мінімум вдвічі.

З кожною своєю фарерською групою я ходив в місцевий ресторан лише по одному разу. Середній рахунок був 50-70€ з людини за основну страву, закуску і напій. І це в ресторані середнього класу. Деякі мої одногрупники ходили в відомий фарерський ресторан «Barbara» і лишали там по 100€ з людини за вечерю. Хочеш ще більш витончену вечерю? Тоді тобі в ресторан «Koks» – єдиний на Фарерах, який отримав мішленівську зірку. Але за вечерю доведеться заплатити 220€, і це без напоїв.

Якщо купувати продукти в супермаркеті, то можна добряче зекономити на харчуванні попри те, що в фарерських магазинах зовсім не дешево.

Років 5 тому, по дорозі в Швецію, ми з дружиною заїхали в Данію з Німеччини. Зайшли в продуктовий магазин в Копенгагені і жахнулись з цін на продукти. А в минулому році, коли я вже повертався з Фарерів додому і зайшов в Копенгагені в супермаркет, я зітхнув з полегшенням. Після Фарерів ціни в данських супермаркетах уже не здаються такими грабіжницькими.

Справа в тому, що на Фарерах майже відсутнє сільське господарство і виробництво продовольства як такого. Тут є лише два штучно висаджених ліски – один на Калсої і один на Сувурої. Плодових дерев нема теж. Тому усі фрукти імпортують з континентальної Європи і вони, відповідно, на 15-30% дорожчі ніж в інших дорогих нордичних країнах, крім, хіба, Ісландії. Я бачив декілька грядок з картоплею, але цього точно не вистачило б, щоб нагодувати місцеве населення.

img img

Більшість продуктів в магазинах – привізні. Це може здатись дивним і навіть контр-інтуїтивним, але Фарери імпортують навіть баранину. Так, Фарери перекладаються на українську як «Овечі острови». Овець тут суттєво більше ніж людей. Але баранину все рівно імпортують з Ісландії, материкової Данії, Ірландії і навіть Нової Зеландії. Але знайти свіжу баранину в магазинах непросто. Дрібні фермери заготовляють м’ясо переважно лише для себе. В магазинах ж продається імпортна заморожена баранина. Ціна питання – 20-30€ за кіло. Поруч з нею – заморожені овечі голови. Їх фарерці тушкують. Такий місцевий делікатес.

img img

А от зі свіжою рибою ситуація на Фарерах ще складніша. І це дивно, адже економіка Фарерських островів зав’язана на рибному промислі. 90% усього експорту з Фарер – це риба і морепродукти. Можливо в тому й проблема, що весь вилов іде на експорт.

На пристанях  Торсгавна і Клаксвіка є маленькі ринки, де можна в окремі дні тижня придбати свіжу рибку. Але вибір дуже і дуже невеликий: фасований мактак (китове сало), свіжі оселедець, пікша, тріска, гребінці. Якщо пощастить – палтус. Рибний ринок в центральній гавані Торсгавна – одне з небагатьох місць, де обов’язково потрібно мати готівку.

В магазинах ситуація з рибкою ще гірша. Навіть попри те, що Фарери заготовляють 1.5 тонни лосося на душу населення в рік, майже уся продукція йде на експорт. А в місцевих магазинах легше знайти мариновану картоплю ніж свіжий лосось. Продається лише морожений лосось.

img

Тому, будь готовим до того, що майже всі харчі на Фарерах імпортні і на них доведеться заплатити на 15-50% більше ніж в дорогих західноєвропейських країнах.

На чому таки можна буде легко зекономити – так це на воді. Одне з найдурніших запитань, які можна поставити місцевому «А у вас вода в крані питна?» Воду свою фарерці дуже люблять і хвалять. І не дарма. Пити можна з крану, з річки, з потічка при дорозі.

Пропоную проілюструвати повагу фарерців до своєї води наступною історією. Фарерські жінки отримали право голосу в 1907 році, якраз в переддень референдуму про алкоголь. Більше 95% усіх громадян проголосували проти сухого закону. Але алкоголь все рівно заборонили і заборона ця протрималась аж до 1992 року. В сусідній ж Данії сухого закону не було. Тому фарерські пивовари перенесли свої потужності на материк. Але щоб зберегти національний характер пива, вони возили воду з островів замість того, щоб використовувати місцеву данську.

До слова, алкоголь на Фарерах теж дорогий і продається лише в спеціалізованих магазинах, які працюють лише по декілька годин в день і то не щодня. А в барах алкоголь на виніс не продається. Тільки в барі «Maverick» в Клаксвіку. Але, тссс, я вам цього не казав.

«ГРІНДАДРАП» І ФУТБОЛ: ЧИМ ЖИВУТЬ ФАРЕРИ?

Ви вже зрозуміли: на Фарерах дуже туго з сільським господарством. Якщо ми на хвилинку забудемо про вівчарство, то єдиним джерелом здобуття їжі є риболовний промисел. Зараз, коли можна імпортувати продукти з-за кордону, жити стало легше. А от раніше ситуація була гіршою. Місцевим доводилось ризикувати життям, щоб роздобути їжу в морі. Води тут дуже і дуже бурхливі. По багатьох островах є купа нагадувань – в формі меморіальних табличок або пам’ятників – про рибаків, які загинули в морі.

Життя на Фарерах традиційно було просякнуте складнощами. Навіть сьогодні Фарери – нація з найменшим рівнем харчових відходів в світі.

Виходячи з таких міркувань, ми просто не можемо дозволити собі засуджувати китобійний промисел на Фарерах. Для місцевих жителів гріндадрап (саме так зветься щорічний забій китів на Фарерах) – це не лише давня традиція, а ще й спосіб отримати безкоштовну їжу. Дійсно, м’ясо загнаних китів безкоштовно розподіляють поміж усіх бажаючих жителів островів.

З іншої сторони, продуктів у фарерських супермаркетах зараз вистачає і тому питання у полюванні на китів стоїть уже не так гостро як раніше. Від цього більше не залежить виживання місцевого населення. Крім того, забій китів має дуже жорстокий характер: місцеві на моторних човнах заганяють китів під берег і там кромсають їх своїми мачете. Роблять це як дорослі, так і діти. Сьогодні забій китів на Фарерах більше схожий на жорстоку розвагу ніж на вимушений спосіб виживання.

В будь-якому випадку, ми не маємо морального права засуджувати фарерців. Думаю, пройде ще десяток-другий років і місцеві поступово відмовляться від таких жорстоких розваг.

Ще одна дуже популярна і більш цивілізована розвага на Фарерах – футбол. Навіть в маленьких селах з населенням менше сотні людей є футбольні стадіони. Дуже мальовничі стадіони, скажу я вам. Не впевнений за чим цікавіше спостерігати з таких стадіонів – за грою місцевої команди чи за природою довкола. Мабуть таки за природою, бо футбольна ліга на Фарерах відверто слабка.

img img

Ходить міф, що фарерська національна футбольна збірна перемагала лише раз – над збірною Австрії в 1990 році. Воно й не дивно. Острови маленькі. Тут не тільки професійних футболістів мало, а й жителів загалом. В національній збірній є чуваки, які працюють на звичайних роботах і паралельно збираються час від часу «покопати м’яча з старшими хлопцями».

Але це  лише міф. Насправді, звитяг було трохи більше. За 30 років з 1990 по 2020 Фарери перемагали 25 разів – 10 товариських матчів і 15 кваліфікаційних. Хлопці, пам’ятаєте, хто виграв футбольний чемпіонат Європи в 2004? Греція. А знаєте, яка національна збірна двічі розбила Грецію у відбірковому етапі на Євро 2016? Ага, Фарери. Без сумніву, це була легендарна перемога для маленької нації.

БІЛЬШЕ НІЖ ФУТБОЛ: СТОСУНКИ З ДАНІЄЮ

Затьмарити подвійну футбольну перемогу над Грецію в 2004 могла б лише перемога над Данією. І такий матч мав відбутися в березні 2020, але його перенесли через спалах коронавірусу. Я впевнений, що фарерці чекали на цей матч з нетерпінням. Якби фарерська збірна виграла, вся острівна нація була б в фурорі.

Справа в тому, що фарерці хочуть повної незалежності від Данії. Етнічно, культурно і лінгвістично Фарери ближчі до Норвегії і Ісландії аніж до Данії. Але через історичні обставини Фарери ось уже декілька століть поспіль змушені підпорядковуватись скандинавській країні, з якою у них найменше спільного.

Тобто, крім китобою і футболу, ще одна дуже сильна пристрасть фарерців – незалежність. Як і Гренландія, Фарери – автономна територія в складі Данії. Це означає, що більшість політичних і економічних рішень вони приймають самостійно, але не тоді, коли це стосується оборони чи зовнішньої політики. Саме тому, візова політика Фарер затверджувалась в Копенгагені і відповідні візи видавались в данських консульствах. Сьогодні, нагадую, Фарери – безвізова територія для власників біометричних закордонних українських паспортів.

img

А зараз пропоную дуже коротко окреслити історію Фарерських островів, щоб зрозуміти, чому фарерці прагнуть повної незалежності. Тут не буде нудного хронологічного перечислення основних подій в історії Фарери. Для цього в нас є академічна література.

Фарерські острови були заселені в 7-9 століттях переселенцями з Ірландії, Шотландії і Норвегії. Наступні декілька століть Фарери перебували під суттєвим політичним впливом Норвегії. Але в 1397 році Норвегія разом з усіма своїми заморськими володіннями вступила в династичний союз з Данією і Швецією. Поступово вся династична влада сконцентрувалась в Копенгагені. Трохи пізніше Данія і Норвегія вступили в окрему унію, але суті це не змінювало: уся влада залишалась в Копенгагені.

Але під кінець наполеонівських війн в Європі, в 1814, коли Великобританія і Швеція розгромили Данію, остання була вимушена відмовитись від материкової Норвегії на користь зміцнілої Швеції. Однак, заморські володіння Норвегії – Ісландія, Гренландія і Фарери – з якими Норвегія вступала в династичний союз з Данією в 1397, залишились під впливом Данії.

Попри те, що фарерське населення етнічно і культурно ближче до Норвегії, ніхто не запитував їхньої думки. Упродовж 19 століття Данія продовжувала домінувати в політичному, економічному і культурному житті Фарерських островів. У Данії була монополія на торгівлю. Данська мова була єдиною офіційною, попри те, що місцеві говорять на мові, яка лінгвістично ближча до норвезької. Лише під кінець 19 століття на Фарерах почався власний культурно-політичний рух. По суті, декілька століть Фарери були змушені підпорядковуватись Скандинавській країні, з якою у них було найменше спільного.

Впродовж 20 століття фарерці добилися серії маленьких перемог. Фарерська мова поступово прорвалась, а потім і отримала провідні позиції, в освіті, на радіо і телебаченні, в діловому спілкуванні.

img img

В 1948 році Фарери отримали статус автономії. А рівно через 4 десятиліття стали окремим членом ФІФА, що саме по собі є привілеєм незалежних країн. Трошки раніше, в 1973 році, коли Данія вступила в ЄС, Фарери відкланялись і залишились поза ЄС, а все, щоб уникнути обмежень, пов’язаних з спільною рибною політикою ЄС.

Загалом ж, зі спілкування з місцевими жителями на Фарерах я зрозумів, що їм переважно не дуже приємні хоч якісь асоціації з Данією. Вони б хотіли повної незалежності від Данії. Тому, щоб не образити твоїх фарерських співрозмовників, краще не наголошувати на приналежності островів до Данії.

img

Фарерці намагаються поступово замінити усе данське на усе домашнє, фарерське. Вони розуміють і часто розмовляють данською, але в повсякденному і офіційному спілкуванні використовують фарерське. А от данці фарерську не розуміють. Так само, на Фарерах можна розраховуватись як данськими кронами так і фарерськими кронами. А от в Данії фарерську валюту з рибними хвостиками уже не приймуть. Хіба лише в обмінниках.

ЗВІДКИ ГРОШІ?

Учасники моїх команд в минулому році часто запитували в мене, чи є на Фарерах безхатьки. Загуглив: виявляється, є декілька. Але я таких за 2 місяці на Фарерах не бачив. Як і не бачив якихось інших натяків на бідність чи неблагополуччя. А от свідчень стрімкого розвитку і загального добробуту бачив багато, попри те що тут нема ніякого пафосу чи показухи.

Грошей на Фарерах дійсно вистачає. Такі висновки можна робити як мінімум тому що, фарерці пробивають тунелі крізь гори і кладуть асфальтовані дороги в села з населенням всього в 15 осіб.

Давай візьмемо для прикладу село Гасадалур на острові Воар. Як і багато інших населених пунктів на Фарерах, воно було відрізане від решти архіпелагу горами з трьох сторін і океанам з четвертої. Ще й до океану просто так не підступитися, бо село розташоване на скелі висотою біля 60 метрів. Історично, місцеві жителі були вимушені дряпатись через гірський хребет, щоб сходити на закупи чи по інших справах в Сорвагур, трохи більший населений пункт в 10 кілометрах від села. Листоноші ходили таким ж маршрутом. Місцеві навіть домовини з померлими носили через гори на найближчий цвинтар. І лише в 2004 році уряд пробив півтора-кілометровий тунель через гору і проклав асфальтовану дорогу в село, в якому на той час проживало всього 16 осіб. Зараз в селі проживає приблизно стільки ж людей.

img

Сьогодні в усі населені села на архіпелазі прокладені асфальтовані дороги. Активно будують підводні тунелі між найбільшими островами.

Макроекономічні показники теж вражають. З ВВП в 55,000€ на душу населення, Фарери стоять на рівні з Голландією, США і Швецією в рейтингу Світового Банку. Середня зарплатня – 4,000€ в місяць. Безробіття майже відсутнє.

Так звідки ж гроші?

Історично, аж до початку 20 століття, економіка Фарерських островів на 90% базувалась на вівчарстві. М’ясо лишалось для домашнього споживання, а от вовну і готові товари з неї повним ходом продавали закордон.

Сьогодні, фарерська економіка ненабагато більше диверсифікована ніж 100 років тому. Тільки основні валютні надходження ідуть не з вівчарства, а з рибного промислу. 90% усього експорту Фарерських островів – риба і морепродукти. Рибний промисел для фарерців настільки важливий, що саме рибні хвости, а не видатних діячів, зображають на місцевій валюті.

В останні роки Фарери – це також популярний туристичний напрямок. Потік туристів росте, а разом з ним і надходження іноземної валюти. Як можна зрозуміти з попередніх розділів цього тексту, фарерці уже навчились заробляти на туристах. І часто вони роблять це дуже нахабно. Там де інфраструктура заточена під туристів, ціни вочевидь завищені. Наприклад, пором з Бордоя на Калсой коштує 65Є за 9 людей і авто. На Калсої живуть місцеві і, відповідно, ціни адекватні. А от на Мічінесі місцевих жителів менше двох десятків і цінники вже зовсім інші. Пором на 9 людей без автомобіля коштує від 150Є і аж до 360Є. Ми платили 360Є. 

img img

Можливо, туризм колись стане настільки ж важливим для фарерської економіки, що на місцевих купюрах будуть зображати бекпекерів з камерою в одній руці і топірцем в іншій. Хоча нашому фермеру з Саксуна такі купюри не дуже сподобалися б.

Також біля Фарерських островів знайшли невеликі поклади нафти. В майбутньому планують їх експлуатувати.

А от з інформаційними технологіями на Фарерах ситуація кепська. Молодь переважно здобуває вищу освіту закордоном і часто лишається там на роботу.

КРИМІНАЛ

На Фарерах живе всього близько 50,000 людей. Вони усі знайомі між собою щонайбільше через 2-3 рукостискання. Така собі велика сім’я. Рухаємось далі. Алкоголь був заборонений до 1992 і, на відміну від інших нордичних країн, залишається не дуже популярним сьогодні. Тут високі зарплати і рівень загального благополуччя. Тобто, загальна атмосфера на Фарерах не сприяє розгулу криміналу. А для тих фарерців, хто відчуває потребу зігнати злість і агресію є «гріндадрап».

Фарерці переважно миролюбні, хоч і не дуже комунікабельні. А якщо точніше, то навіть трохи флегматичні.

Так склалось історично і тут нема чому дивуватись. Якщо ви бували раніше в скандинавських країнах, то однозначно звернули увагу, що скандинави віддають перевагу розміреному життю подалі від міст і будь-яких сусідів взагалі. На Фарерах точно така сама історія. Прочитав в своїй книзі про Фарери історію однієї жінки, яка жила на острові Фуглой і за все життя не покидала межі свого села. Не те, що на інших островах не була, а навіть в сусідньому селі. Їм і так нормально.

Фарерці не дуже люблять без особливої потреби з тобою спілкуватись. З власниками винайнятих на Airbnb будинків ми взагалі майже ніколи не зустрічались. Вони просто тобі пишуть, де лежатиме ключ від будинку і все – більше ти про них не почуєш. А ще буває, що вони просто дають тобі точну адресу будинку і все – нема ніякого ключа. Серйозно, гарно вмебльовані будинки, буває, просто не закривають на ключ. Все це свідчить про те, що кримінал на Фарерах майже відсутній.

img img

Як і в більшості інших нордичних країн і територій, на Фарерах є показова історія, яка чітко свідчить про низький рівень злочинності. В Норвегії, наприклад, в 2014 поліцейські зробили всього два постріли і обидва з них попереджувальні в повітря. На Свальбарді єдине в історії пограбування банку трапилось в 2018 іноземцем, який прилетів сюди, щоб вчинити самогубство, а потім передумав і пішов «в відрив».

«А що є ілюстративним свідченням низького рівня злочинності на Фарерах?» – справедливо запитаєте мене ви. Так от, на Фарерах такий низький рівень злочинності, що тут немає власної тюрми. Вбивства трапляються в середньому раз на 20 років. І якщо вже хтось скоїв вбивство або якийсь інший важкий злочин, то його експортують на відбування покарання в данську тюрму.

А на Фарерах є лише маленька каталажка на 12 місць – для тих, хто вчинив дрібні злочини і засуджений на термін до 1 року. Та й каталажкою це важко назвати – тут ніяких тобі гратів чи колючого дроту. Швидше, симпатичний реабілітаційний центр з травичкою на даху і фантастичним видом на бухту.

ТОПІРЦІ, ВІВЦІ І КОМАРІ: ЩЕ ТРОХИ ПРО НАСЕЛЕННЯ ФАРЕР

З людьми усе зрозуміло. Але хто ще може назвати Фарерські острови своїм домом? Точно не комарі! В той час як в сусідній Гренландії мошкари влітку так багато, що доводиться одягати спеціальні сітчані маски на голову, на Фарерах і в Ісландії комарів нема зовсім. До речі, знаєш де ще нема комарів? На Сейшелах.

img

Рухаємось далі. Головним господарем фарерських островів є вівці. Їхнє поголів’я приблизно на 30,000 більше за поголів’я людей. Вони бувають абсолютно різних кольорів і комбінацій. Вівці тут скрізь – на вершинах місцевих «гір» і навіть на дахах будинків. Це також означає, що на Фарерах потрібно бути дуже уважним за кермом автомобіля, особливо в туманну погоду. А так як дощ і туман тут 300 днів на рік, то за кермом потрібно бути уважним завжди. Вівці можуть з’явитись нізвідки.

img

З диких тварин на островах лише пацюки і зайці. І навіть цих завезли на острови порівняно недавно. Тобто, ендемічних видів на островах нема зовсім.

А от птахів тут більше. Всі знають пафінів/топірців – кумедних кольорових пташок, які часто з’являються в репортажах про Фарери, Ісландію, Свальбард та окремі інші північні володіння.

img

Найбільше топірців на острові Мічінес в період з травня по кінець серпня, коли вони злітаються на цей острів відкладати яйця і підрощувати молодняк.

Пафіни дуже довірливі. Вони підпускають віроломних людей на відстань витягнутої руки. Для нас, мандрівників, це означає, що можна зробити вдалі кадри пафінів навіть на смартфон. Об’єктиви з потужним зумом сміливо лишаємо вдома. Для пафінів це означає, що можна потрапити в сачок до місцевих мисливців.

Правила стосовно відлову пафінів такі ж мінливі як і фарерська погода. Переважно місцева влада встановлює квоти на полювання, а потім на декілька років забороняє будь-яке полювання на пафінів для відновлення популяції.

Як би там не було, в 2019 в єдиній кафешці на Мічінесі смажених пафінів не подавали, попри суперечливу інформацію в інтернеті. Не те щоб в мене були такі збочені смаки в їжі, просто спитав з академічного інтересу.

Якщо ви запитаєте мою думку, в людини, яка дуже спокійно ставиться до масового забою китів на Фарерах, то я запекло підтримую мораторій на відлов пафінів. І справа тут не в моїй гуманності, а швидше в історичних прецедентах. З 1555 по 1882 роки на Фарерах діяв так-званий «дзьобовий обов’язок». Тобто, кожен дорослий чоловік мав раз в рік, а саме в День Святого Олафа, 29-ого липня, принести на святкування один дзьоб білогрудого ворона або сплатити штраф. Таким чином, фарерці намагалися захистити своє вівчарство, бо ж ворони, бувало, нищили новонароджених ягнят. Хотіли як краще, вийшло самі ж, мабуть, знаєте як. Вже на початку 20 століття білогрудих воронів, ендемічного виду, який не зустрічався більше ніде на планеті, на Фарерах не лишилось зовсім.

img

І хоч пафіни не ендемічний вид на Фарерах, але було б прикро їх втрачати. Декілька учасників моїх груп в минулому році приїхали на Фарери в першу чергу заради пафінів. Зараз пафінів на Фарерах лишилось близько 300,000, що на 1.2 мільйона менше ніж лише 20 років тому.

ЯК ПРАВИЛЬНО ОДЯГНУТИСЬ НА ФАРЕРИ І ЩО ЩЕ ВЗЯТИ З СОБОЮ

Фарери крихітні за розміром. Нема на островах такої точки, звідки до моря було б дальше ніж 5 кілометрів. Попри свої непримітні розміри, погода на Фарерах мінлива. Буває дуже часто і таке: в’їжджаєш в тунель – дощ, виїжджаєш – сонячно. Або навпаки. Співчуваю тим метеорологам, які відповідають за прогноз погоди для Фарерських островів.

Проте є у фарерської погоди і деякі цікаві закономірності. В селі Вестманна на острові Стреймой, наприклад, за рік випадає в середньому 310 сантиметрів опадів, а на острові Мічінес лише 77 сантиметрів. Але навіть на Мічінесі переважно сиро, туманно і вітряно.

Таким чином, найважливіше про що потрібно подбати від час підготовки до подорожі на Фарери – це захист від вологи і вітру. Вологостійке хайкінгове взуття, вітрівка, дощовик і вологостійка накидка на рюкзак – твої найважливіші аксесуари на Фарерах. А ще важливо подумати про багатошаровість в одязі. Тобто, щоб не промерзнути на холодному фарерському вітрі, краще одягнути декілька шарів трошки холоднішого одягу ніж менше шарів трошки теплішого. В ідеалі – синтетичну футболку, флісову кофту і вітрівку або мембранну куртку.

Про шорти, футболки і крем для засмаги також не варто забувати. В середньому на Фарерах 60 сонячних днів на рік. Але в окремі літні дні буває по справжньому тепло.

img img

Найкращою порою для відвідин Фарер я вважаю кінець травня-початок вересня. В цей проміжок часу тут найзеленіша трава і місцеві пейзажі видаються привітнішими. Але в інші місяці сюди також варто пертися, бо і туристів менше і краєвиди мають зовсім інший, можливо навіть трохи неприступніший, вигляд. І тут цікаво, що середня температура на Фарерах взимку ненабагато нижча ніж влітку, і рідко опускається нижче нуля. Сніг тут теж не залежується. Справа в тому, що Фарери омиває Гольфстрім. Він і визначає температурний режим на островах. Але, все рівно, зимові вітрі куди холодніші за літні. Тому, взимку на Фарерах однозначно потрібно одягатись тепліше.

Гольфстрім Гольфстрімом, але прибережні води на Фарерах холодні протягом року. Температура води в океані від 5 градусів взимку до 11 влітку. Любителям гострих відчуттів рекомендую взяти плавки/купальники. Ми з моїми одногрупниками купались декілька разів. Найзручніше і найбезпечніше це зробити на чорному пляжі в селі Тйорнувік.

А тим, в кого дуже чутливий сон, варто взяти з собою на літні Фарери пов’язку на очі. Бо ж тут влітку полярний день. Він, хоч і не настільки чітко виражений як на Лофотенах, наприклад, але все рівно може збити біологічний годинник людини, яка раніше з таким не стикалась.

Полярна ніч на Фарерах теж є, але недостатньо виражена, щоб було північне сяйво. Тому, Фарери не годяться для мисливців за сяйвом. Та й взагалі, як надумаєш їхати на Фарери взимку, пам’ятай, що зимові дні дуже короткі.

img

Ну і звісно, будеш їхати на Фарери – не забувай взяти з собою свою найбільшу столову ложку. Бо я дещо приберіг для тебе на сам кінець: на Фарерах роблять прекрасне варення з ревеню. Люто рекомендую. А якщо не знайдеш варення, то бери ту ложку і, вйо-вйо-вйо, запихайся Фарерами. Вони чудові.